Зона відчуження була встановлена незабаром після Чорнобильської катастрофи, яка сталася 26.04.1986 і стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства.
На території Зони було визначено три контрольовані території:
- Особлива зона (безпосередньо територія ЧАЕС);
- 10-кілометрова зона;
- 30-кілометрова зона.
Населення з забруднених територій було евакуйовано. Для робітників, що лишилися обслуговувати електростанцію і Зону відчуження, був організований строгий дозиметричний контроль транспорту, розгорнуто пункти дезактивації. На межах зон була організована пересадка працівників з одних транспортних засобів в інші для зменшення перенесення радіоактивних речовин та радіаційної пилу.
Однак великі площі забруднених територій залишалися за межами 30-кілометрової зони, і починаючи з 1990-х років проводилося поступове відселення населених пунктів Поліського району, в яких рівень забруднення радіонуклідами перевищував встановлені норми. Так, до 1996 року були остаточно відселені смт. Поліське, смт. Вільча, с. Діброва, с. Новий Світ і багато інших. З 1997 року ця територія увійшла до складу чорнобильської зони,і була передана під управління ГСЧС і включена в охоронний периметр.
Чорнобильська катастрофа прокотилася вогняним смерчем не тільки по людських долях, розділивши їх життя на момент "до аварії" і на момент "після", але зробила істотний вплив на всю господарську діяльність не тільки регіону, але і всієї країни в цілому. Не кажучи про багатомільйонні витрати на гасіння пожежі на четвертому блоці електростанції, на ліквідацію наслідків цієї трагедії, не слід забувати і про те, що ЧАЕС була важливою складовою всієї енергетичної потужності Радянського Союзу. Неймовірно родючі ґрунти Півночі України та частини Білорусі були засмічені радіоактивними елементами і стали непридатні для використання в сільському господарстві (близько 5 млн. га). Аграрна, військова (одна з найсучасніших радіолокаційних станцій "Дуга - 1" була визнана небезпечною для життя і кинута в зоні відчуження), пожежна, інші види спеціальної техніки, так само як і особистий автотранспорт були поховані через радіоактивне випромінювання, що виходить від них. Бетон і цегла, які добре вбирають у себе радіоактивне випромінювання, унеможливили проживання сотні тисяч жителів у своїх будинках. Були кинуті маленькі селища, села, невеликі міста, найбільшим з яких є Прип 'ять.
Одним з факторів радіоактивного забруднення стали випари радіоактивних елементів, які перетворилися на смертоносні аерозолі. Небезпека їх полягала в тому, що вони легко розносилися вітром на сотні кілометрів, осідали з дощами та іншими видами опадів, і виявлялися далеко від місця трагедії. Так, через напрямок вітру радіоактивну хмару було зафіксовано не тільки в Білорусі, але і в країнах Скандинавії.
В результаті природних процесів, а також цілеспрямованої діяльності спеціальних команд, на даний момент рівень забруднення в зоні значно знизився. Найбільший фон, крім місць скупчення техніки, бетонних будівель, дають ліси. Причина цього в тому, що цезій рециркулює в екосистемі безперервно, але при цьому лише малий відсоток його виводиться самостійно. Тому дари лісу - ягоди, валежник, гриби - таять у собі небезпеку. Так само як і мешканці лісів і річок.